Досліджено основні етапи динаміки професіоналізації української народно-сценічної хореографії у контексті культуроґенезу танцювального мистецтва. Уточнено сутність категорій «народний танець», «характерний танець», «народно-сценічний танець», проаналізовано їх змістовий взаємозв’язок та визначено динаміку змін у формуванні тезаурусу галузі. На основі системного дослідження етнографічних першоджерел української хореографії визначено історико-культурні та мистецькі детермінанти, естетико-теоретичні засади розвитку народного танцю як феномену професійної діяльності й об’єкта педагогічної рефлексії