У статті викладено результати теоретичного дослідження проблеми “антисемітизму”К. Маркса. Аналіз наукової літератури засвідчив, що використання поняття “єврейський антисемітизм” є перспективним для визначення та системного вивчення кризи ідентичності євреїв у ХIХ столітті. “Єврейський антисемітизм” К. Маркса розглядається автором статті як удаваний антисемітизм, який виявився спробою видатного соціального мислителя протиставити процесам денаціоналізації й деіудаїзації асимільованого єврейства власну стратегію подолання кризи ідентичності. Маркс не виключав поглиблення процесів емансипації євреїв за умови демократичної держави, але якщо вона не претендуватиме на статус національної. У публікації здійснено припущення, що “єврейський антисемітизм” у теорії Маркса було спрямовано на викриття етнонаціоналізму буржуазного суспільства, що загрожував євреям антисемітизмом. Відтепер, на думку Маркса, революційна місія у справі остаточного звільнення євреїв від феодальних забобонів покладалася на “пролетаріат”, який подібно до євреїв не мав національності, а отже, за умови посилення суспільного антисемітизму, міг бути політичним запобіжником у процесах збереження ідентичності євреїв.     Ключові слова: єврейський антисемітизм, криза єврейської ідентичності, К. Маркс, емансипація, євреї